S1E11: Врятуватися сміхом

[музика] Сміється Україна. У країнці сміються часто густон над самими собою, що дуже привабливо і симпатично, і це я ознакую їхньої сили і душевного здоров'я. Адже кожен психіатр знає, що людина, схільна до самоїронії, здорова людина, якось сказав український художник та автор, сатеричних п'єс, лез подеревянський. 21 лютого ведучей програми "Delaide Show", Стівен Кольбар і Ронізваві Звислову Путіна про історичні російські землі на сході України. Путін каже, як в старому виразі, якщо любиш, відпусте. Якщо воно не повертається, значить ото чи його 190 тисячним військом і попроси знову. З 24 лютого жарти та меми стали для українців способом зменшити емоційну напругу та чи не единим шансом не збоживоліти. Сміх кріс сльози, як казаві Ван Франко, завжди рятував українців у складні часи. Мене звати Андрій Шамановський і я голос історичного подкасту девіличу країна вулиця Степана Бандерик. Аник Дот і Вана Франка. У 1899 році український етнохрав і фольклорист Володимир Гнатюк, видав збірник галицько-руські анекдоти. До збірки вішли 700 анекдотів із примітками та відомостями про авторів, місто та час походження. Наприкінці передмови він подякував Івану Франку за цінні вказівки, який ми він користувався при укладанні цього тому. Сам Франко згодом написав. Єся найбагатший збірник народних анекдотів, який має досі славянська етнографічна література. З подачів Франка, слава Аник Доту, вішло до української мови. До того часу українці вживали народні назви. У смішка жарт, небилиця, оповітка, предабашка, побрихенька, сміховинка, фоціція та гец. А в періодиці Аник Доти появлялися підрубрикою забавне смішне з народних уст. На початку 30-х років 19 століття, який в головацький Маркіян Шашкевич та Іван Вагелевич, відомі, як літературне угруповування Руська-30, пішли між людей, щоб краще його пізнати. Почали збирати пісні, котрі народ зберігає в пам'яті тисячі, записувати його приказки та пословець, його уповідання та перекази. Поміштим записали й декілька казок, який мали анекдотичний характер. 15 таких жартівливих оповідань видали під назвою приказочки. З того часу збирачі народної творчості не залишали позаувагую на родні анекдоти. У країнці розповідали анекдоти в сюди, де лиж зійде ця громада людей. Володимир Генатюк, бувши в різних селах, зазначав, що люди жартували під час стояння черги Домлина, вечорнийц, у корч мій, при чарці та навіть під час ритуальних забав при померлом. Через популярність анекдотів в українці всформувався особливий тип народного жартона чи сміховця. Також таких людей називали шуткарями. Про такого жартона із селам Шанеці Гриця у Ліщука. Терлетського Натюк писав. То один із найліпших оповідачів, яких я колечу. Він уповідав у мені 11 днів без перестанку з 10 до 12 години Денну. Оліщаку повідає все з однаковим хистом. Такі люди були баженими на родинних і громадських святах, бо були виразниками на родного гумору, яким про нихноті всі заглибини розуму і фантазії справжнього українця. Гумору природного, так сказати, не займаного, не порочного. Сміх крісліози. У 1889 вийшов твір російського письменника у родженця Полтавщини Сергія Степняка Кравчинського. Андрей Кожухов. Там він надхнено описує спів-героїні, порівнюючи український і російський народний гумор. Вона вибухнула виселую, молодецькою, пісенькою, повного живого українського гумору, який у порівняні з хватською веселістю росіян, теж, що спів, ширяючого в небі жає воронка. В порівняні з криками морської чайки, що за грає збурю. За кілька років до цього, у 1881 ванфранково публікував статю про російського письменника сатирика Михайла Салтикова Шчедріна. Франко зазначив, що цей перший погоголю сатирику російській літературі, різниця від свого попередника вдачою свого гумору і закроєм своєї сатири та коренно, як різниця вдача українця відвдачі великороса. Буколи гумор українця більше погідний і попри всій своїй ядкості та остроті більш гуманний. Гумор великороса, понури та терпкий, навіть там де вибухає голосним сміхом. І коли в українця кріз сміх віднівються сльози, у великороса відніється гнів. У час існування російської имперії українці свій гумор проявляли через жартівливі пісні. Висміювали різні побутові проблеми, стосунки між чоловіками та жінками, хлопцями та дівчатами, жартували з неуважних, скупих, лінивих людей чи піаниць. Жартіолева пісня була із способом соціального протесту. Висміюючи ворогів, весловлюючи протест, проти соціального поневолення, експлуатації. У країнці в сатеричних піснях відстоювали ідеали добре, справедливості, вільної праці та мурали. Іван Франкописав, пісня, найновішої формації, які складає наш народ побільшій частині на історичні, а радше сатеричні. Але я не знаю, чимся промовляє на їх не користь. Я думаю, що противнося свідчить овищим розвою народного самопізнання, коли народ zaczyнає критично розалядати суспільний устрій, який його окружає. А не сміючи, а бой, не в мію, чи вискати своїх вражень просто. Висказує його муристичної ранічним способом у їдких на смішливих пісеньках. Дуже часто українці сатерично співали про церів, панів, багатьієв, церкву та священників, солдатів, злодів. У піснях звучало про зовнішніх ворогів і їхні ставлення до людей і людей до них. У них українців відображали своє ставлення до соціальних питань, ріли про краще-становища. Сатеричні пісні стали своєрідною зброєю, проти провіляєваних людей. Не боялися українці висміювати навіть серіа. Ми не підем на кладочку, бо кладочка гнеться. Ми не хочемо церя. Хай він западеться. Розуміли, що за самодержавство російської импература Миколедрую їм житиме ця важко. Ой, скільки ж винемоліться, а ще це не буде. Доки у нас на престолі цармикола буде. Посадив він нас у Пеклу, а сам сидеть в царстві. От такі-то в нас порядки, в нашим государстві. І навіть у піснях заклики до відкритої боротьби проти влади. Крем сам з папами триває, а вихлобці любі мельі, хопаєтеся до сокери, остріч коси, остріч вела, аж так пукне папська жила. Відмоскалів до Орків. Відпочатку повно-маштабного авторнення Росії до України, українці придумали багато мемів, а них дотів пісень про Росіян. У них побутують з неважливі прізвиска для ворогів, орки, свенусобаки, ватники, кацапера, шісти, Росня, ванки та Москалі. Остання в українській мові історичного означає солдата російської армії. Ще Іван Котля Ревський вживав словом Москаль, означає солдата російської армії. Ще Іван Котля Ревський вживав словом Москаль, у значенні грубане виховане людина. Багато анекдотів про Москалів виникли коли українські землі стали частиную російської імперії. Тоді українці вперше сідкнулися з нахапством, брехливістю. Різними злочинними дієми Москалів, солдатів. У жартах з'явилися сюжети, як добрудушно довірливі грецки, панаси дозволяють себе обдурити, спостерігають, як убілий день в живі очі. Москалі тягнули їхні міжки з мукою, масло, полотно, кожухи та сало. Сміючися себе українці починали саму свідомливати себе та вирізняти від іншої культури, традиції моральних принципів. Український учений володимир дороженку зауважував. Сам наш народ почував своє окремішність відрізняючи себе від сусідів, передовсім від поляки у Москалів. У своїх піснях прикосках анекдотах давав їм влучні характеристики. Образи Москаля в українських анекдотах мале негативне забарвлення, поділяли їх на кілька типів, по-перше Москаля ворога, з яким воюють. Він був зрадливим підступними хетрям. Також побутував образ Москаля командира, Москаля солдата, який поселявся в селянській родині. Москалів вважали за людей позбавлених муральних цінностей. Водні із приказок висміювали мабуть «Москаль тоді красти перестани, як черт молитись Богу стане». Аникдоти про москалів, як тоді, так і зараз, дебільшові доброжають гострі і нуді чорний гумор українців. До сьогодні obra з москаляв українських жартах не змінився. Він залишається негативним. Це пов'язано з тим, що від першого зіткння росіян з українцями до сьогодні поведінка перших не змінилася. До сів їхній культури переважають великорусські амбіції. Мів про вибранисть росіян, бажання, забрати і сконно русські землі, пограбування, квалтування, то що. У країнці продовжують висміювати ціри сели жарти набрали гострішу і форме. Два куми копають нагороді велику ялу, підбігає маленький сину одного з них. Та, ту, та, ту, а то ви яму для москаля копаєте? Кум загородившись другому. А ч? Таке мале, а вже газда. Занек дот до чурми. У 20-х роках 20-го століття постало питання потреби вивчення української мови українізації в РССР. Це викликалоріський спротив у московських колах. Тоді український громадський і політичний діяч, літературний критик Сергій Єфремов, записаваник дот про розмову одного з керівників тогочасною України Петровського, сфонкціонером, всесоюзною керівництва головою уряду Риковим. Риков. Ти хочеш, щоб я тебе на Українізацію день гидавал, довіть езикат, а такого не существують Петровський. Нет, существують Риков. Какое там существують? Ну, например, как будет по-українські голова? Голова, зуби, зуби, рот, рот, рука, рука, нога, нога, жопа, срака. І ти хочеш, щоб я на ету самою сраку тебе полтора мільйона от пустил. З початку 20-го століття українські народні анекдоти стали політизовані. Радянська влада боялася анекдотів, тому створила систему за стережені покарань. Жарти, які висміювали владу, прирівнювали до проти державної пропаганди. За них карали згідну з відповідними статтями кримінального кодексу. За часів Сталіна за антиарадянські анекдоти садили заграти, або розстрілювали. А за брежнєва відправляли до психлікарні, або вносили до списку неблагонадійних. У країнці в це не стримувало. Особливого висміювання в народних анекдотах зазнав Єосип Сталін. У руки, другої світової війни, коли українці зазнавали руйнувань, засуджували дії вождята, сподівалися на його. Кончину жартували так. У кімнаті Сталіна висить його портрет. От уже як прикромуло Сталіну добре, підійшов він до портрета і питає. Ну, дружище, ти не знаєш, що змною буде? Не знаєш, що? Мене знімуть, а тибе повісять. В анекдотах українці поєднували Сталіна та Гітлера. Спочатку висміювали їхі ксоюзників, а потім як ворогів. У двох випадках їх однаково вважали ворожими та чужими для українського народу. Коли 1939-го Сталін пообіцяв постачати гітлерові продукти та серовину, в промисловості українці жартували. Адольв Гітлера найкраща до ярка советського союзу. А як фашистку мудиктатору стало скрутно почав прухати Бога, щоб допоміг розбити Сталіна, а Сталін наказав російським попам молити зазнищення Гітлера. До відовся про це селінинг. От, абиці молитведі йшли до Бога, і щоб він зробив істину справедливо. За довольнив Гітлера, розбив Сталіна, і у благотворив Сталіна знищив Гітлера. Навіки припинив бикровопролиття і вбивства. Дякуюмо, що були з нами, мене звати Андрій Шамановський, і я голос історичного подкасту Девіличу країна, вулиця Степана Бандери. Слухайте попередній пізади подкасту на будь-який зручній подкаст платформі. Будемо втячність за оцінку через ЮНЕПЛ подкаст, а також окрему рекомендацію друзі. Підписуйтеся, інакше бандера не прийде по вас.